Якщо людству коли-небудь вдасться побудувати міжзоряний корабель - куди він полетить?
Пункти призначення стали однією з темою дебатів симпозіуму, проведеного Управлінням перспективних досліджень Міністерства оборони США в рамках проекту «Столітній космічний корабель». Разом з НАСА чиновники і вчені отримали 1 млн. дол. на вивчення того, що буде потрібно для міжзоряного перельоту. Умовна мета - запустити корабель не пізніше ніж через сто років. У листопаді організації, що доведе здатність розробити відповідні технології, віддадуть половину цієї суми.
Астробіолог Джилл Тартер з Інституту SETI (США) вважає, що летіти потрібно тільки туди, де можна жити. «Саме життя в космосі може стати справжньою рушійною силою подорожі за межі Сонячної системи, - заявила фахівець. - Тільки це питання буде гідним відповідних зусиль та інвестицій».
Мова, звичайно ж, йде про зоряні системи, в яких є планети відповідного розміру і розташовані на відповідній відстані від світила. Другий найважливіший критерій - дистанція до Землі.
Список кандидатів відкриває наш найближчий сусід - Альфа Центавра, яка розташована на відстані 4,4 світлових роки від Землі. Але навіть це досить далеко.
Поки космічні апарати, створені людиною, ледь дісталися до прикордонних областей Сонячної системи. Зрозуміло, мова йде про космічні апарати «Вояджер». Їх швидкість - 61 000 км/год - ніяк не підходить для польоту до іншої зірки. Необхідні нові методи реактивного руху - наприклад, двигуни на ядерній тязі.
Над цим уже працюють. Так один із проектів називається «Ікар»: це спільне підприємство фонду «Тау-зеро» і Британського міжпланетного товариства. Про те, брати на борт людей, ніхто поки не думає; полетять тільки роботи. «Це поетапний процес, - каже один з розробників Йен Кроуфорд з Лондонського університету в Беркбек (Великобританія). - Спочатку ми сконцентруємося на найближчій меті, щоб відпрацювати технології. Потім можна буде вирушати далі».
Засновники проекту «Ікар», хочуть поставити корабель в рамки ста років: саме в межах цього часового відрізка після старту корабель повинен досягти іншої зірки. Йде розробка двигуна на ядерній тязі, який зможе розганяти ракету до 15% від швидкості світла; в цьому випадку за 100 років можна буде дістатися до зірки, що знаходиться від нас на відстані 15 світлових років.
У цьому радіусі відомі 58 зірок, які становлять 38 зоряних систем (деякі з них - подвійні). Лише у двох із них виявлені планети.
Перший кандидат – зірка Епсілон Ерідана (10 з половиною світлових років від нас). Її планета в півтора рази важче Юпітера, але зірку оточує пиловий диск, в якому можуть виявитися об'єкти поменше.
Номер два - Глізе-674 (14,8 с. р.). Вона знаходиться поруч з бар'єром у 15 світлових років, але теоретично досяжна.
Пошук екзопланет у інших зоряних системах, по суті, тільки розпочався, так що місце призначення ще може змінитися.
|
Астрономи знайшли у космосі білу діру
Науковці з Ізраїлю Шломо Хеллер та Алон Реттер висунули теорію, що аномальний гамма-спалах GRB 060614, який стався в 2006 році, був спровокований діяльністю "білої діри".
На даний момент знання про "білі діри" ґрунтувалися лише на гіпотезах. Астрономи не могли точно відповісти, чи насправді існують такі діри, і чому жодна з них не була раніше виявлена.
Біла діра є певним антиподом чорної діри. Тобто якщо з чорної неможливо вирватися навіть світлу, то в білу просто неможливо потрапити, стверджують науковці.
Біла діра породжує матерію, яка викидається в космос, так стверджують ізраїльські фізики, яким пощастило виявити величезну "білу діру". Згідно з гіпотезами вони виникають спонтанно всередині порожнечі на короткий проміжок часу, щоб викинути у Всесвіт випромінювання та речовину. Оскільки параметри побаченого явища у 2006 році були нестандартними, астрономи довгий час не могли визначити, очевидцями якої події вони стали. Адже згодом на місці спалаху GRB 060614 не вдалося виявити жодного космічного об’єкта. Проте Хеллер та Реттер зараз впевнені, що людству пощастило спостерігати спалах "білої діри". Ізраїльські науковці вважають, що виникнувши матерію - "біла діра" зникає після спалаху. А сам цей процес нагадує Великий Вибух (Big Bang), що породив Всесвіт. Тільки в набагато менших пропорціях, так званий Small Bang. За однією з теорій, "біла діра" це зворотна сторона чорної діри. А разом вони - це вихід і вхід до тунелю, що сполучає певні віддалені одна від одної частини Всесвіту.
Деякі вчені притримуються думки, що крізь ці об'єкти можна переміщатися на колосальні відстані. А то і потрапляти в інший час.
Цікаві факти про космос. На думку вчених, Місяць раніше був частиною Землі, і відколовся після того як велике космічне тіло вдарило в Землю мільярди років томуУран - перша планета, яка була відкрита за допомогою телескопу.Яскравість Сонця в останнє сторіччя збільшилася на один відсоток.На північному полюсі Марса товщина льоду доходить до 2,5 кілометрів.У день на Землю падає приблизно 27 тонн космічного пилу. За рік набирається 10 000 тонн пилу, який осідає на нашій планеті.Повне сонячне затемнення за тривалістю не перевищує 7,5 хвилин. А тривалість повного місячного затемнення не перевищує 104 хвилини. Найвища температура на Місяці становить +117 градусів Цельсія, а найнижча дорівнює -173 градуси.Щороку тільки в нашій галактиці з'являється близько сорока нових зірок.Велика Ведмедиця насправді не просто сузір'я, а так званий Астеризм. Саме так називається скупчення зірок, які насправді розташовані дуже далеко одна від одної, в різних галактиках. Просто через особливе розташування Землі щодо астеризму, нам здається що вони перебувають в одній площині. Якщо подивитися на найдальшу з видимих з Землі зірок, то ми побачимо її станом на 4 мільярди років тому. Саме стільки часу потрібно світлу, щоб досягти від тієї зірки до нашої планети. Адже швидкість світла становить понад 300 000 км/сек! Вдивися в минуле.Висота найбільшої гори на Місяці дорівнює 11 500 метрівМаса Сонця становить 99.86% від маси всієї Сонячної системи, решту 0.14% припадають на планети та астероїди. Магнітне поле Юпітера настільки потужне, що щодня збагачує магнітне поле нашої планети мільярдами Ватт.Найбільший кратер Сонячної системи, що утворився в результаті зіткнення з космічним об'єктом, розташований на планеті Меркурій. Це «Калоріс» (Caloris Basin), діаметр якого становить 1,550 км. Зіткнення було настільки сильним, що ударна хвиля пройшла по всій планеті, кардинально змінивши її зовнішній вигляд.Сонячна речовина розміром з головку булавки, поміщена в атмосферу нашої планети, почне з неймовірною швидкістю поглинати кисень і за секунди знищить все живе в радіусі 160 кілометрів.1 рік на Плутоні триває 248 земних років. Це означає, що в той час як Плутон робить всього один повний оборот навколо Сонця, Земля встигає зробити 248.Марсіанський вулкан «Олімп» (Olympus Mons) є найбільшим в Сонячній системі. Його протяжність понад 600 км, а висота 27 км, у той час як висота найвищої точки на нашій планеті, піку гори Еверест, досягає всього 8,8 км. Вибух (спалах) наднової зірки супроводжується виділенням гігантської кількості енергії. У перші 10 секунд вибуху зірка виробляє більше енергії, ніж Сонце за 10 мільярдів років, і за короткий період часу виробляє більше енергії, ніж усі об'єкти в галактиці разом узяті (виключаючи інші спалахуючі наднові зірки). Яскравість таких зірок з легкістю затьмарює світність галактик, в яких вони спалахнули.5 лютого 1843 астрономи виявили комету, якій дали ім'я «Велика» (вона ж березнева комета. Пролітаючи поруч із Землею в березні того ж року, вона розділила небо надвоє своїм хвостом, довжина якого сягала 800 млн кілометрів.Крихітні нейтронні зірки, чий діаметр не перевищує і 10 км, важать як Сонце. Сила тяжіння на цих астрономічних об'єктах надзвичайно висока і якщо, гіпотетично, на ній висадиться астронавт, то вага його тіла збільшиться приблизно на один мільйон тонн.Хвіст який тягнувся за «Великою Кометою» земляни спостерігали понад місяць, поки, 19 квітня 1843 року, він повністю не зник з небосхилу. Більшість важких елементів, що містяться у нашому організмі (таких як кальцій, залізо і вуглець), є побічними продуктами вибуху групи наднових зірок, який поклав початок формуванню Сонячної системи.Дослідники з Гарвардського університету встановили, що 0,67% всіх гірських порід на Землі мають марсіанське походження.На супутнику Юпітера, Іо, зафіксовано ~ 400 діючих вулканів. Швидкість викидів сірки та діоксиду сірки при виверженні може перевищувати 1 км/с, а висота потоків досягає 500-кілометрової позначки. Всупереч поширеній думці, космос - це не повний вакуум, але досить близький до нього, тому що на 88 галонів космічної матерії доводиться, принаймні, 1 атом (а як ми знаємо, у вакуумі немає ні атомів, ні молекул).Венера, це єдина планета Сонячної системи, яка обертається проти годинникової стрілки. Цьому існує декілька теоретичних обґрунтувань. Деякі астрономи впевнені, що така доля спіткає всі планети з щільною атмосферою, яка спочатку уповільнює, а потім закручує небесне тіло у зворотний від первісного обертання бік, інші ж припускають, що причиною послужило падіння на поверхню Венери групи великих астероїдів.З початку 1957 (рік запуску першого штучного супутника «Супутник-1») людство встигло в прямому сенсі слова засіяти орбіту нашої планети різноманітними супутниками, однак лише одному з них пощастило повторити "долю Титаніка". У 1993 році супутник «Олімп» (Olympus), що належить Європейському космічному агентству (European Space Agency), був знищений в результаті зіткнення з астероїдом. Найбільшим метеоритом який впав на Землю вважається 2,7 метровий «Гоба» (Hoba), виявлений в Намібії. Метеорит важить 60 тонн і на 86% складається з заліза, що робить його найбільшим шматком заліза природного походження на Землі.Крихітний Плутон вважається найхолоднішою планетою Сонячної системи. Його поверхню покриває товстий шар льоду, а температура опускається до - 200 °С. Лід на Плутоні має зовсім іншу структуру, ніж на Землі і в кілька разів міцніший за сталь. |
Немає коментарів:
Дописати коментар